Лікар, судинний хірург Чернігівської міської лікарні №3
Після 24-го лютого робота в мене кардинально змінилася, як і у більшості лікарів. Звісно, до війни ніхто не буває готовий. Певну підготовку я мав, бо навчався на військовому факультеті медичного університету, мріяв стати військовим медиком, але через певні причини цього не сталося, тому я — судинний хірург.
Тож удома я майже не бував. Згадувати такі моменти важко. Це якраз те, що дуже хочеш забути, але не виходить. Коли зникло тепло, вода, електрика — стало занадто складно, бо оперувати доводилось за температури +8 в операційній. Одягав два операційних костюми і теплі шкарпетки, щоб хоч якось зігрітись.
Мене попросили залишитися, бо в одного з них була підозра на судинне ушкодження. Я запідозрив, що у пацієнта ушкодження підколінної артерії. Так і було. Ми повезли його в операційну. В цей же момент знову розпочалися обстріли, і нам довелося оперувати під ліхтариками мобільних телефонів. Хлопець перед цим втратив багато крові, тож операція була вкрай складною.
М'язи відмирали, почалася ниркова недостатність. Наступна операція — і знову артобстріл. Я розумів, що був би радий «вигнати» медиків із операційної, щоб вони сховалися, але не можу цього зробити, бо не те що кожна рука, кожен палець потрібен.
Після ампутації ми намагалися дістати необхідні медикаменти, кров, плазму для пацієнта, бо всі запаси були використані, а станція переливання крові теж постраждала під час обстрілів. На щастя, в цьому нам допомогли волонтери.
Хлопця вдалося стабілізувати, але в нього ще були тяжкі вогнепальні ураження верхньої кінцівки. Наші травматологи не могли нічого зробити, бо не було необхідних девайсів. А хлопцю дедалі гіршало й гіршало. Виникли інфекційні ускладнення, довелося робити реампутацію. Однак ми не могли прооперувати його руку, їй була потрібна серйозна антибактеріальна терапія, нормальні побутові умови, яких у заблокованому місті ми не могли забезпечити.
На щастя, в кінці березня хлопця вдалося евакуювати. А нещодавно я дізнався, що його довезли тоді до Києва. Потім було дуже складне лікування, але він — живий і продовжує боротися.
