Тисячі медичних працівників щодня борються за кожен удар серця — в бомбосховищах, лікарнях, вдома.
Без сну, іноді без часу на їжу, жертвуючи собою. Часто стикаючись із випадками, які перебувають за межами можливого.
Наші медики демонструють згуртований професіоналізм та силу людяності, завдяки яким міцніє наша впевненість у спільній перемозі.
Кожним ударом серця ми дякуємо медикам за кожне врятоване життя.
Боротися за життя за будь-яких умов — найпочесніша справа.
Ми хочемо поділитися історіями відважних медиків. Світ має про них знати.
Тисячі медичних працівників щодня борються за кожен удар серця — в бомбосховищах, лікарнях, вдома.
Без сну, іноді без часу на їжу, жертвуючи собою. Часто стикаючись із випадками, які перебувають за межами можливого.
Наші медики демонструють згуртований професіоналізм та силу людяності, завдяки яким міцніє наша впевненість у спільній перемозі.
Кожним ударом серця ми дякуємо медикам за кожне врятоване життя.
Боротися за життя за будь-яких умов — найпочесніша справа.
Ми хочемо поділитися історіями відважних медиків. Світ має про них знати.
«Бігли під свистом снарядів, що пролітали поряд, падали від вибухової хвилі, та все одно надавали допомогу»
«Найбільше запам’яталася трагедія на вокзалі Краматорська. Ми тоді прийняли більше 20-ти постраждалих. Я три доби не виходив із лікарні»
«Промайнула думка, що нас усіх зараз розстріляють, та я продовжив непрямий масаж серця»
«Такі виїзди, як у Краматорськ після ракетного обстрілу вокзалу, не забуваються»
«Це були дні пекла. Над головою скидали бомби, а на руках помирали діти»
«З недоношеними дітьми спускатись у підвал важко, небезпечно. Одразу починалися ускладнення»
«Виють сирени, за вікнами майорить український прапор і… кричить новонароджена дитина. Життя триває»
«Про ці п’ять місяців можна вже сидіти і писати книжку з історіями. Ми всі викладалися на максимум»
МОЗ вшановує професійний внесок медичних працівників у боротьбу за життя українців
Їх робота зараз є в рази складнішою. І фізично, і психологічно. Роботи стало незрівнянно більше, адже інші хвороби нікуди не зникли. Попри все, медичні працівники проявляють стійкість та витривалість. Вони гідні поваги та вдячності.
Ми хочемо показати світу їх роботу в ці часи, адже це не лише професійний, а й великий громадянський внесок.
